Бомбосховище служить для захисту людей від артилерійського вогню або нальотів авіації противника. За деяких обставин перебування там може бути досить тривалим (для довідки: безперервний артилерійський або мінометний обстріл може тривати більше доби).
Тому в бомбосховищі мають бути створені умови для перебування там людей, щільність яких може бути досить великою. Однією з таких неодмінних умов є обладнання у бомбосховищі надійної та ефективної системи вентиляції. Це зумовлено великою скупченістю людей, використанням відкритого вогню для освітлення та приготування їжі (швидше за все, в ситуації, що склалася, електроживлення відсутнє або сильно обмежене) і рядом інших причин.
Через відсутність електричного живлення розраховувати на механічну вентиляцію в бомбосховищі не слід. Натомість потрібно використовувати природну тягу повітря. Така тяга виникає у вертикальному повітряному каналі – тепле повітря з приміщення піднімається каналом вгору, за рахунок чого й створюється тяга. Чим канал вищий, тим сильніша тяга та ефективніша вентиляція, тому слід влаштовувати бомбосховища у підвалах будівель або поруч із ними – це допоможе збільшити висоту витяжного каналу.
Отже, схема вентиляції типового бомбосховища проста: за рахунок природної витяжки повітряні маси з верхньої частини приміщення (щонайменше 1 метра від підлоги камери схову) збираються і по вертикальному каналу відводяться за покрівлю, а природний приплив свіжого повітря здійснюється у нижню зону бомбосховища.
Для більшої надійності роботи всі системи повинні дублюватися - і витяжні, і припливні. Усі джерела тепла мають бути розміщені під витяжною вентиляцією, це посилить повітряну тягу. Припливна вентиляція повинна бути перекрита перегородками з сітки-рабиці, більш масивні перегородки краще не влаштовувать (наприклад, решітки з суцільного металу) вони створять додатковий повітряний опір і зменшать ефективність роботи системи.
Повітропроводи вентиляції бомбосховища повинні виконуватися з металу, оскільки цей матеріал успішніше протистоїть впливу ударної хвилі і не горючий. Взимку система припливу повітря забезпечується клапаном, який можна регулювати вручну. Сам канал припливної повітряної системи має бути спроектований так, щоб запобігати попаданню всередину сховища уламків.
Щоб у разі близького спалаху зовні в сховище не потрапив дим, всі вентиляційні канали оснащуються герметичними повітряними клапанами, стійкими до дії вогню. Щоб уникнути одночасного виходу з ладу дублюючих систем припливу та витяжки, дублювання їх проводиться на максимально можливому видаленні один від одного.
Повітропроводи краще застосовувати з круглим перетином, тому що вони мають найоптимальніші аеродинамічні властивості. Стики секцій повітроводу повинні бути ущільнені азбестовим шнуром чи температурним герметиком або іншим стійким до вогню матеріалом. Також самі повітропроводи повинні бути покриті вогнестійким складом з мінімальною межею вогнестійкості EI 30 (0,5 години).
У системі припливу повітря можуть бути передбачені шумоглушники, причому краще використовувати пристрої трубчастого типу, так як їх конструкція не ускладнює прохід повітряних мас.
Численні розрахунки та практика показують, що для ефективної роботи вентиляційної системи бомбосховища висота витяжного каналу має бути не менше ніж 8 метрів. Площа перетину каналу витяжного воздуховода у розрахунку кожного мешканця бомбосховища має бути щонайменше 0,017 квадратних метрів, що дорвінює Ф130 або 130×130. Перетин припливного повітряного каналу має вдвічі перевищувати площу перерізу витяжного. Висота припливного повітроводу з урахуванням ділянки всередині приміщення має бути не більше 3,5 метрів.
Глянець